Доповідь на методоб’єднання

Робота з обдарованими учнями на уроках фізики

    Гармонійний розвиток особистості неможливий без виховання її творчої активності. Що ж таке творчість? Творчість – це вроджена властивість людини. Кожна людина має певні творчі задатки. Але здатність до творчості ще не означає саму творчість. Ніщо так не перешкоджає людині творити, як невіра у власні сили. Моє завдання – помітити в дитині творчі здібності і допомогти розвивати їх.

     Я викладаю предмет багато років. Я бачу успіхи своїх учнів і їх невдачі. Вони вчаться ніби з інтересом, прагнуть до знань, але багато у чому їм не вистачає навичок самостійної роботи, відповідної установки. Це з мусило мене по - новому підійти до викладання свого предмета, шукати індивідуальні підходи у роботі з обдарованими дітьми.

      Сьогодні , як ніколи раніше, ми спостерігаємо зниження інтересу до знань. Ускладнилася проблема вироблення в учнів мотивів до продуктивної навчальної праці. Приклади з нашого життя часто – густо переконують їх у тому , що гарно живуть зовсім не ті люди, які добре навчалися у школі, здобували вищу освіту. Але багато учнів, як свідчать результати досліджень, орієнтовані на творчу діяльність. Вони високо оцінюють суспільну значимість праці, її творчий характер. Матеріальний фактор має для них другорядне значення. І нехай таких учнів у класі небагато, ми не маємо права втратити жодного з них, бо, втрачаючи талант, здібність, ми суттєво втрачаємо все найкраще, що має нація. Кожен учень є унікальним. Це вимагає від вчителя своєрідного підходу до кожного, різноманітних методів, прийомів, форм роботи. Здібні учні відрізняються від своїх однолітків інтелектуальною розкутістю, нестандартним баченням проблем. Робота з ними вимагає напруження всіх зусиль, уміння піднятися до розуміння незвичайності, прагнення сприяти розвиткові особистості. Легко вчити того, хто хоче все знати. В чому полягає особливість нашої роботи з такими дітьми ? Це, насамперед, організація самостійної роботи з такими дітьми, причому самостійної роботи творчого характеру.

     Слушно писав з цього приводу В.О.Сухомлинський, наголошую чи, що учень повинен не просто слухати і думати, а щось робити. Мислення має відображатись у діяльності, лише тоді на уроці не буде байдужих і неуважних.

      Тому до уроку нової теми я пропоную опрацювати самостійно окремі запитання, 2-3 учням даю конкретні завдання за новою темою. Для допомоги у вивченні питання пропоную план, за яким необхідно підготуватися до відповіді, список літератури, призначаю консультантів; всіх інших учнів прошу підшукати цікаві питання до теми, яка буде вивчатися.

      Таким чином, під час підготовки до уроку і на самому уроці створюється атмосфера здорової конкуренції, яка сприяє зростанню інтересу до фізики і бажання оволодіти знаннями, розширенню знань з даної теми.

Самостійність є важливою і необхідною ланкою переходу пізнавальної активності школяра в творчу. Учень переходить на новий рівень в оволодінні науковою інформацією і перетворюється з учня, який відповідає, в учня, який діє творчо.

    Дуже важливо, що усі творчі роботи я ретельно й доброзичливо аналізую і в кожній знаходжу те, що заслуговує на похвалу. Тільки в такому разі в дітей не зникне бажання вдосконалювати свої творчі вміння. Індивідуальну роботу зі здібними учнями треба починати вже на перших уроках вивчення фізики. Оскільки основним джерелом знань є підручник, то включаю роботу з підручником. Для розвитку самоконтролю привчаю систематично відповідати на контрольні запитання, що є після кожного параграфа. Навчаю їх усвідомлено коментувати кожен крок науковою мовою. Даю практичні завдання: визначити швидкість іграшкового автомобіля, маючи секундомір і лінійку. Так, при вивченні теми « Електричне коло. Струм у металах» окремі учні складають електричні кола за вказаними схемами, інші перевіряють їх. У результаті учень контролює і себе, й іншого. Добре, якщо уроки фізики розпочинаються з розминки, головна функція якої – створення сприятливого клімату для творчого розвитку особистості на уроці. З цією метою я використовую технології колективного, групового навчання: незакінчені речення, гру «Вірю – не вірю». Під час групової роботи найбільш підготовлені учні, виконуючи роль консультантів, вчаться критично оцінювати навколишню дійсність, доходити суті явища, вчаться робити рецензії відповідей учнів на уроках. Завдяки навичкам об’єктивно оцінювати дії свого товариша, учні стають помічниками учителя під проведення уроків, в роботі зі слабшими учнями.

     Допомагає підтримувати інтерес до навчання в учнів з різними здібностями, нахилами та потребами застосування різнорівневої диференціації, тому що учень має право і можливість обрати об’єм та глибину засвоєння навчального матеріалу, оптимізувати своє навантаження. Досвід показує, що за цих умов навчання для кожного учня стає посильним і цілеспрямованим. Функція такого навчання полягає, насамперед, у створенні необхідних умов для розвитку особистості. На перший план виходить завдання: допомогти кожному учневі вдосконалювати індивідуальні здібності, дати можливість здібним дітям максимально розвинути свої позитивні нахили і задовольнити свої пізнавальні інтереси. У здійсненні рівневої диференціації закладено великий виховний резерв, оскільки, ставлячи перед учнем посильні вимоги, вчитель створює йому ситуацію успіху, умови для підвищення почуття відповідальності, розвитку самостійності.

      Здібні учні задоволені тим, що я підбираю для них задачі. Кожна дитина хоче, насамперед, належати до тих, на кого звертають увагу, кого хвалять і люблять.

    Більшість завдань для здібних дітей є доступними, посильними. Розв’язуючи їх, вони можуть виявити свої здібності, розкрити потенційні можливості. Назву декілька таких завдань по класах.

     Для семикласників пропоную такі завдання із збірника І.М. Гельфгафта:

1) Як можна експериментально визначити, у скільки разів об’єм піску більший, ніж загальний об’єм піщинок? Яке обладнання вам знадобиться для такого експерименту?

2) Чому ввечері, ввімкнувши в кімнаті світло, ви можете бачити власне

зображення у віконному склі, а вдень у ясну погоду це неможливо?

3) Чому в ясну погоду рано – вранці під водою ще темно, хоча сонце вже

піднялося?

Для 9-11 класу:

1) Як за допомогою вимірювальних приладів визначити довжину мідного дроту, який сплутаний у клубок? Які прилади для цього вам знадобляться? Поверхня дроту вкрита тонким шаром непровідного лаку. Кінці дроту стирчать з клубка.

2) Учитель підносить руку( не торкаючись) до кульки електрометра, і стрілка починає відхилятися. Які умови потрібно забезпечити, щоб виконати дослід?

3) Запропонуйте спосіб визначення, який з двох , на перший погляд, однакових залізних стержнів намагнічений, а який – ні. Ніяких допоміжних засобів немає.

     Діяльність, яка приносить успіх і задоволення учневі, стає для нього неабияким чинником розвитку. Саме вчитель має постійно стимулювати в учня прагнення піднятися вище того, що ним вже досягнуто. І в той же час сприятливе спілкування учня з учителем і учнів один з одним створює багатогранну гаму стосунків, перетворює процес навчання в духовну потребу.

Одна справа, коли школа працює окремо, інша – коли вони виконують певні завдання відповідально, підпорядковують свою діяльність інтересам групи, колективу. Ось чому сучасний урок вимагає від учителя оптимального поєднання індивідуальної, групової і колективної форми організації навчальної діяльності учнів. Дуже допоміг мені в організації групової роботи посібник «Групова діяльність учнів у навчальному процесі з фізики» автора                  С.А. Полетила. Праця ознайомила мене з теоретичними і практичними питаннями та порадами учнівського співробітництва, які я використовую на уроках фізики різних типів.